Швейцарський франк, який традиційно служить «тихою гаванню» для інвесторів у періоди нестабільності, досяг 11-річного максимуму щодо долара. У 2026 році валюта вже зміцнилася на 3,5% до долара після вражаючого стрибка на 12,7% у 2025 році. Ралі обумовлено непередбачуваною торговою політикою США, сумнівами щодо незалежності ФРС та погрозами військових конфліктів, які спрямовують капітал у традиційні притулки.

Проте зміцнення франка створює проблеми швейцарської економіки. Голова Національного банку Швейцарії Мартін Шлегель на форумі у Давосі визнав, що посилення валюти ускладнює роботу регулятора. Швейцарія стикається з унікальною проблемою: на відміну від сусідніх країн, які борються з інфляцією, Швейцарія є ризиком дефляції. Дорогий франк знижує ціни на імпорт і завдає удару експортерам, потенційно змушуючи ЦБ повернути негативні відсоткові ставки, скасовані у 2022 році.

Регулятори мають у своєму розпорядженні два інструменти інтервенції. Перший — повернення до негативних ставок, проте це економічно болісне. Другий — валютні інтервенції, але вони пов'язані із серйозним політичним ризиком. Адміністрація Трампа вже запровадила проти Швейцарії тарифи у 39%, звинувативши країну у валютних маніпуляціях; Пізніше ставку вдалося знизити до 15%. Будь-які активні валютні інтервенції можуть спровокувати повторний гнів Білого дому та нові санкції, залишаючи ЦБ у пастці між економічними та геополітичними інтересами.

Аналітики скептичні щодо перспектив послаблення франка. Ллойд Харріс із Premier Miton Investors називає франк «найсильнішою валютою на Землі» у довгостроковій перспективі, що підтримується стабільністю швейцарської економіки, цінами на золото та статусом безпечного притулку. Це означає, що тиск на франк зберігатиметься, обмежуючи можливості регуляторів щодо його ослаблення.